Мережа інтернет №1

Як влаштована мережа Інтернет

Інтернет - структура, що складається з тисяч різноманітних комп'ютерних мереж (домашніх, корпоративних, наукових та ін.) і є основою глобальної інформаційної середовища. Щоб успішно користуватися всіма її перевагами, необхідно розуміти основні принципи її функціонування. Саме цьому питанню і присвячена розміщена нижче стаття. 

Інтернет: історія виникнення, основні принципи работи



Резолюцією ООН, прийнятою у червні 2011 року, доступ до Інтернету визнано базовим правом людини. І це не дивно, оскільки серед нас вже чимало таких, яким Інтернет потрібен майже як повітря.

Попередник Інтернету (мережа ARPANet) почав створюватися в США в 50-х роках минулого століття і призначався для забезпечення надійного зв'язку на випадок війни, а перша передача даних між двома комп'ютерами цієї мережі на відстань 640 км була здійснена лише в 1969 році. Декількома роками пізніше до цієї мережі були приєднані комп'ютери в Норвегії та Великобританії. Таким чином, мережа стала міжнародною. Вдаватися в подробиці розвитку Інтернету особливого сенсу не бачу. Скажу лише, що сьогодні більш ніж 25% населення нашої планети регулярно користується перевагами глобальної мережі, а з 2010 року прямий доступ до Інтернету отримав навіть екіпаж міжнародної космічної станції. 

У той же час, про те, що таке Інтернет, деякі користувачі як і раніше мають досить віддалене уявлення. У повсякденному спілкуванні слово Інтернет частіше означає єдиний інформаційний простір. Хоча насправді це фізично існуюча структура, що складається з тисяч різноманітних комп'ютерних мереж (домашніх, корпоративних, наукових та ін.), в якій цей інформаційний простір міститься. Скласти деяке уявлення про Інтернет, можливо, допоможе схема (див. праворуч), яка відображає лише невелику частину взаємопов'язаних комп'ютерів у всесвітній мережі (фото з сайту www.opte.org). Хай і схематично, але досить наочно на ній зображена структура Інтернету.
Об'єднання комп'ютерних мереж в єдину світову структуру стало можливим завдяки протоколу IP, що реалізує адресну систему, в якій кожному комп'ютера присвоюється індивідуальна адреса (IP-адреса, що складається з 4 груп цифр, розділених крапками, див. рис 2). Кожна з мереж, що входить в Інтернет, приєднана до єдиної структури через маршрутизатор - спеціальний апаратний чи програмний пристрій, що здійснює фільтрацію, сортування та перенаправлення пакетів даних комп'ютерам одержувачів, виходячи з їх IP-адрес. Така система дозволяє практично безпомилково передавати інформацію з одного комп'ютера на інший в межах цілого Інтернету. 

Роботу Всесвітньої павутини часто порівнюють з телефонною мережею, де комп'ютери користувачів є свого роду телефонними апаратами з індивідуальними номерами, а сайти Інтернету - телефонними автовідповідачами. Всі, хто зателефонував на такий автовідповідач (сайт), можуть прослухати одну і ту ж записану на ньому інформацію.
Щоб зайти з комп'ютера на конкретний сайт і переглянути його зміст, потрібна спеціальна програма, названа браузером (Internet Explorer, Firefox, Opera і ін.). Сторінки кожного сайту розміщені на сервері. Сервер - це теж комп'ютер, але значно потужніший домашнього і має спеціальне програмне забезпечення а також певні апаратні особливості. Програмним шляхом ресурси серверів у більшості випадків розділяються таким чином, щоб створити на кожному з них оптимальну кількість віртуальних комірок для розміщення сайтів (а інакше кажучи, їх хостингу). Сервери розміщуються на стійках в спеціальних приміщеннях (датацентрах), у яких підтримуються необхідні кліматичні умови, працює спеціальний персонал і т.д.


Розміщення власного сервера в датацентрі сьогодні доступне практично всім бажаючим. Будучи власником декількох серверів, можна створити достатню кількість віртуальних комірок для розміщення сайтів і здавати їх в оренду. Саме на цьому базується бізнес всіх хостингових фірм, яких в Інтернеті сьогодні дуже багато (досить пошукати в Гуглі або Яндексі по слову "хостинг")
Кожна комірка сервера має певну IP-адресу в Інтернеті, і всім, хто зайшов на цю IP-адресу, транслюється вміст сторінок сайту, розташованого у ній. Тут ви можете заперечити, і сказати, що зовні адреси сайтів зовсім не схожі на звичайні IP-адреси комп'ютерів (4 групи цифр, розділені крапками). Справа в тому, що для зручності сайтам присвоюються доменні імена, що складається з літерноцифрових символів (наприклад, www.chaynikam.info), які замінюють реальні IP-адреси. Коли хтось вводить доменне ім'я в адресний рядок браузера, він потрапляє спочатку на спеціальний сервер, який вже і перенаправляє користувача на IP-адресу сайту, що відповідає цьому доменному імені. У прикладі про телефони це аналог телефонної АТС. При цьому, на той же сайт можна потрапити минуючи цю АТС, ввівши в адресний рядок замість доменного імені сайту його IP-aдpecу. Не вірите - переконайтеся самі: перехід за адресами www.mail.ru і 94.100.191.202 приносить один і той же результат - відкриття головної сторінки